Тема 5. Праця, закон і ми


Урок 2. Трудовий договір


 

Чинне законодавство України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в установах, організаціях (якщо немає відповідних обмежень, передбачених законодавством, ко­лективним договором або угодою сторін).

Щодо трудового договору, учасником (або стороною) трудових правовідносин передовсім можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства).

Визначальним для виникнення правосуб’єктності фізичних осіб є вік. За загальним правилом, учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку. Як виняток за певних умов дозволяється працювати особам із 15-річного та учням із 14-річного віку (на особливостях праці неповнолітніх ми зупинимося окремо).

Укладаючи трудовий договір, сторони визначають свої права та обов’язки, тобто зміст трудового договору. Права та обов’язки сторін поділяються на: а) безпосередні, що визначаються сторонами; б) похідні, що передбачені в законодавстві, які, у свою чергу, поділяються на основні умови без досягнення домовленості, за якими договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади й розміру заробітної платні), та додаткові умови — випробування під час прийняття на роботу, суміщення   професій,   інші   соціально-побутові   пільги   (житло, дитячий садок, організація громадського харчування і т. ін.).

Однією з додаткових умов трудового договору є визначення строку випробування під час прийняття на роботу. Цей строк встановлюється для вивчення професійних якостей працівника, його можливостей щодо виконання певних функціональних обов’язків. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців. Строк випробування для робітників не може переви­щувати одного місяця. Окремим категоріям працівників строк випробування не встановлюється. Це правило застосовується щодо громадян, які не досягли 18-річного віку; молодих спеціалістів, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу; осіб, переведених з іншого місця роботи, та інших категорій працівників.

Важливою умовою укладення трудового догово­ру є визначення форми і його строків. Як правило, трудовий договір повинен укладатися в письмовій формі. Разом з тим дозволяється укладення договору в усній формі.

Щодо строку укладення договору, то, відповідно до ст. 23 КЗПП України, трудовий договір може бути:

  1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;
  2. на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
  3. таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Трудові правовідносини виникають із моменту прийняття працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору:

 

Розірвання договору зі сторони власника

 

Контрольні запитання

  1. Що таке трудовий договір?
  2. Яким чином він укладається, що в нього записується?
  3. Якими є основні підстави розірвання трудового договору?
  4. Як розірвати договір за власним бажанням?