Тема 11. Земельне право

Урок 1. Земля і власність на неї

1.   Загальна характеристика земельного права

Земельне право — це галузь права, що врегульовує суспільні відносин, предметом яких виступає земля.

Предметом правового регулювання земельного права є земельні відноси­ни, які за своїм характером поділяються на групи:

• відносини земельної власності;
• відносини у сфері управління земельним фондом;
• відносини землекористування;
• землеохоронні відносини.

До джерел земельного права належать закони та підзаконні акти. Зокрема, Конституція України містить цілий ряд важливих положень, які закладають підґрунтя правового регулювання земельних відносин.  Конституція України гарантує кожному громадянину право власності на землю.

Центральне місце в системі джерел земельного права посідає Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. Він регулює головні питання права власності та використання земель. У ньому закріплені права й обов'язки власників землі, склад і цільове призначення земель України, права на зем­лю, порядок їх набуття і реалізації тощо.

Іншими важливими законодавчими актами у сфері земельних відносин є Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про колективне сільськогоспо­дарське підприємство» та ін.

2. Види земель в Україні. Форми та суб'єкти права власності на землю.

Залежно від призначення земель визначається правовий режим їх використання. Із метою врахування особливостей окремих категорій земель, законодавець поділяє їх на категорії за цільовим призначенням: землі сіль­ськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Форми власності, її об’єкти і суб’єкти

3. Способи набуття та припинення права власності на землю.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на під­ставі:

• придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
• безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
• приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користу­вання;
• прийняття спадщини;
• виділення на місцевості (в натурі) належної їм земельної частки (паю).

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особа­ми України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності в разі:

• придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
• прийняття спадщини;
• виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також іноземні юридич­ні особи не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призна­чення.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку:

• добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
• смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
• відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
• звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
• відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
• конфіскація за рішенням суду;
• невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України (наприклад, у випадку спадкування ними земель сільськогосподарського призначення).

4. Користування землею: поняття, суб'єкти, види.

Крім права власності на земельні ділянки, українське законодавство вста­новлює на земельні ділянки й інші права.

Право користування земельною ділянкою поділяється на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди, право концесіонера на земельну ділянку.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою — не більше ніж п'ять років та довго­строковою — не більше ніж 50 років.

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В Україні можуть встановлюватись такі земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, право прокладати на свою зе­мельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу зе­мельну ділянку тощо.

5. Права і обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів.

Право власності на землю має цілий ряд особливостей, зумовлених специфічністю об'єкта власності. Ці особливості проявляються у правах та обов'язках землевласників.

Власники земельних ділянок мають право:

• продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
• самостійно господарювати на землі;
• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших куль­тур, на вироблену продукцію;
• використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
• на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
• споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

На землевласників покладаються такі обов'язки:

• забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
• своєчасно сплачувати земельний податок;
• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;.
• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, установленому законом;
• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

 

Контрольні запитання

1. Ким набувається і реалізується право власності?
2. Ким вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб?
3. Кому може належати земельна ділянка на праві спільної сумісної власності?
4. Які форми власності на землю існують в Україні?
5. Яким чином громадянами і юридичними особами здійснюється набуття права на землю?